Головна » 2013 » Грудень » 5 » Тісні ті двері й вузька та дорога, що веде до життя.
18:46
Тісні ті двері й вузька та дорога, що веде до життя.
Тісні ті двері й вузька та дорога, що веде до життя.

Ось і 28 листопада, день, коли починається передріздвяний піст. Тому видається корисним подивитися глибше на значення і доцільність посту у нашому житті. Роздумуючи про це даємо собі питання: « Як правильно постити і що потрібно для цього зробити?» Але чим насправді є піст? Що говорить про нього Святе Письмо? Чому піст присутній і відіграє важливу роль у нашому житті?

Є багато людей, які дотримуються церковних постів, але  переважно роблять це формально, зовнішньо, без заглиблення у суть і справжню мету християнського посту.

У церковній традиції піст вважався засобом повернення до духовного коріння, до витоків життя людини, туди, де перебуває Бог і де Його можна зустріти. Символічно це виражалося таким образом-порівнянням: як людина через споживання забороненого плоду втратила рай, так через стриманість у споживанні їжі вона осягає певний проблиск цього втраченого блаженства. У пості людина утримується від задоволень, від зовнішніх розваг і розсіянь, навіть від природно необхідного насичення своїх потреб. У такі моменти людина гостро відчуває свою недосконалість і залежність від матеріального. Але якщо вона знайде у собі силу волі відкинути це матеріальне, то починає відчувати присутність Творця. Піст – це засіб позбутися перешкод між нами і Богом.

Монаші отці знову і знову повторюють, що піст – це лише засіб, тренування, а справжня ціль духовного життя – любов до Бога і ближнього. Вікова традиція монашества зберегла для нас вислови «Послух ближньому важливіший за піст і молитву», «Яка тобі користь, коли ти м’яса не їси, а брата свого з’їдаєш».        

Ще стародавні пророки наголошували на тому, що істинний піст – не в утриманні від їжі чи виконанні якихось ритуалів, а в чиненні справедливості, добра і милосердя іншим людям. Тут можна навести приклад тексту пророка Ісаї: «Хіба ж оце піст, що Я вибрав його, той день, коли морить людина душу свою, свою голову гне, як та очеретина, і стелить верету та попіл? Чи ж оце називаєш ти постом та днем уподобання для Господа? Хіба не ось такий піст Я вибрав: розірвати кайдани несправедливості, пута ярма розв’язати, відпустити на волю утиснених і всяке ярмо розбити?.. Вламати голодному хліба свого, а вбогих бідаків до дому впровадити?.. Нагого зодягнути, і не ховатися від свого рідного? Засяє тоді, мов зоря, твоє світло, і швидко шкірою рана твоя заросте, і твоя справедливість ходитиме перед тобою, а слава Господня сторожею побіч тебе!» (Іс.58,5-8).

Однак як сучасній людині, з її обов’язками і швидким темпом життя, практикувати піст так, щоб духовно зрости? Як кожен засіб, піст залежить від обставин і не має універсальних рецептів. Ми самі повинні визначити, що стоїть між нами і Богом, що найбільше утруднює наш зв’язок.

Найперше, треба позбутися переконання, що піст – це щось сумне. Сам Господь говорить: «Коли ви постите, не будьте понурі, як лицеміри, бо вони насуплюють свої обличчя, щоб люди бачили, що вони постять» (Мт.6,16). Так піст – це зусилля, однак так само зусиллям є спорт, опанування якоїсь професії чи мистецтва, турбота про своє здоров’я, похід у гори…  Ми не вважаємо ці речі сумними і пригнічуючи ми, тому що нас окрилює і надихає мета, ціль, задля якої прикладаємо ці зусилля. Твори Отців Церкви наголошують на тому, що піст – це час справжньої радості, час світлий і оптимістичний. Коли ми міняємо погляд на піст, то його дотримання стає набагато легшим і приємнішим. У час посту ми можемо приділити більше уваги молитві всією родиною, особливо з дітьми, взятися до читання Святого Письма, або духовної літератури, відвідати хворих, допомогти бідним і потребуючим. Також добре використати цей час для примирення з людьми, з якими у нас не склалися стосунки, існує напруження, ворожнеча, неприязнь, задавнені образи. Можливо не в наших силах вирішити ці проблеми, але в наших силах зробити перший крок, подати руку, перепросити за вину із свого боку, не зациклюючись на вині іншої сторони. Так само можна звернути увагу на тих людей, що є поруч з нами, але внутрішньо самотні, залишені сам на сам зі своїми проблемами, нікому не цікаві або позбавленні елементарного спілкування і підтримки… Однак важливо робити ці кроки не як милостиню, а з любов’ю.

І на завершення, додаючи сюди трохи гумору, можна сказати, що якби пророк Ісая жив сьогодні, то міг би сказати: «Висмикни провід телевізора з розетки, відключи модем бездротового зв’язку, позакривай усі вікна в браузері і вранці, йдучи на роботу, забудь удома мобільний телефон, замість перегляду фільму погуляй на свіжому повітрі і зроби добро своєму тілу, присвятивши 15хв. на фізичні вправи. Планшет свій заміни на добру книжку, а зі справжніми друзями з «Фейсбуку» зустрінься в реальному житті за кавою і спитай про їхні справи… І проясниться твій розум, і поліпшиться самопочуття, і з’явиться в тебе час для себе і близьких, і ти відчуєш більше радості від життя».



                                                                                               Редаговано і адаптовано

                                                                                               Юлія Григор’єва.
 Для статті використано матеріали з журналу «Кана» №4 за 2013р. (наводяться уривки з статті «Піст по – сучасному»  автор Тарас Тимо (богослов, перекладач)).
Переглядів: 236 | Додав: eva | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: